Пам’ятка щодо заготівлі грибів лисичок справжніх (Cantharellus cibarius) в Чорноліському надлісництві філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України»

Ця Пам’ятка роз’яснює порядок, методику та обмеження заготівлі лисички справжньої (Cantharellus cibarius Fr.) – поширеного їстівного гриба родини Лисичкові (Cantharellaceae) – у межах лісового фонду Чорноліського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі – Надлісництво). Викладена у цій Пам’ятці інформація поширюється як на заготівлю для власного споживання громадянами, так і на промислову заготівлю суб’єктами господарювання на підставі спеціального дозволу.Пам’ятка розроблена відповідно до Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 року №449 (далі – Порядок). Відповідно до статей 72-73 Лісового кодексу України, заготівля дикорослих грибів без заподіяння шкоди лісу належить до побічних лісових користувань. Вимоги до заготівлі визначені Порядком, пункт 6 якого прямо встановлює загальний принцип, покладений в основу цієї Пам’ятки: «Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу».Правовий режим заготівлі диференційований залежно від мети:·         Збір для власного споживання громадянами є загальним використанням лісових ресурсів і здійснюється безкоштовно, без спеціального дозволу;·         Промислова (комерційна) заготівля належить до спеціального використання лісових ресурсів, здійснюється за плату на підставі спеціального дозволу – лісового квитка, порядок видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», із зазначенням обсягів, строків і місць заготівлі та сплатою рентної плати.Пункт 19 Порядку визначає, що обсяги щорічних заготівель встановлюються постійними лісокористувачами на підставі матеріалів лісовпорядкування – тобто заготівля грибів на конкретній ділянці має бути узгоджена з наявними лісотаксаційними даними про ресурсну базу цієї ділянки, а не призначатися довільно.Лисичка справжня – облігатно мікоризний (ектомікоризний) гриб, що не може існувати у відриві від дерева-господаря. В умовах України типовими деревами-партнерами є сосна, ялина, дуб, бук і береза; вид надає перевагу вологим ділянкам мішаних і хвойних лісів. Основний період масового плодоношення в Україні припадає на липень-жовтень, з особливо активним і тривалим плодоношенням у лісах Полісся та Карпат.Характерні діагностичні ознаки: яскраво-жовтий, «яєчно-жовтий» колір усього плодового тіла; лійкоподібна форма з хвилястим, нерівним краєм шапочки; приємний, чітко впізнаваний абрикосовий аромат; і, найголовніше, – на нижній стороні капелюшка не справжні пластинки, а низхідні, товсті, роздвоєні складки (несправжні пластинки), які плавно переходять на ніжку. М’якоть на розрізі біла й щільна, колір на повітрі не змінює.Лисичка справжня вважається одним із найбезпечніших для ідентифікації грибів, однак два двійники все ж потребують обов’язкової уваги:

Пам’ятайте, що перш ніж покласти гриб у кошик, обов’язково перевіряються чотири ознаки одночасно – низхідні товсті складки, а не справжні тонкі пластинки на нижній стороні шапочки, абрикосовий аромат, біла, незмінна на розрізі м’якоть, лисичка росте поодиноко чи невеликими групами безпосередньо з ґрунту, а не густим пучком на деревині чи корінні. Найнебезпечніша й найпоширеніша помилка – покладатися лише на колір шапочки, оскільки саме за кольором лисичка, несправжня лисичка й омфалот оранжево-червоний напрочуд схожі.Варто зазначити, що лисичка, на відміну від видів, що ростуть на деревині чи трухлявих рештках (як-от несправжня лисичка чи омфалот оранжево-червоний), формує плодове тіло безпосередньо з ґрунту й типово відокремлюється від міцелію чисто, без значного пошкодження підземної частини. Водночас практичні рекомендації з відповідальної заготівлі лисичок традиційно все ж радять зрізання ножем біля основи ніжки – насамперед із міркувань чистоти зібраного матеріалу (лисичка росте у вологому ґрунті, і виривання призводить до забруднення плодового тіла землею й мохом) та збереження однакової методики збору для всіх видів недеревинних ресурсів у лісовому фонді Надлісництва.Дослідження продуктивності лисичок показує, що плодове тіло активно продукує спори протягом досить тривалого періоду після появи (за оцінками – до кількох тижнів), а сам сезон плодоношення виду може тривати кілька місяців поспіль. Це означає, що навіть регулярний, але не виснажливий збір із певною періодичністю залишає достатньо часу й достатню кількість плодових тіл для завершення спороношення популяції.Лисичка часто ховається під шаром моху чи опалого листя, що провокує недобросовісних заготівельників розгрібати підстилку граблями чи руками в пошуках прихованих плодових тіл. Це категорично неприпустимо, адже пошкодження підстилки й верхнього шару ґрунту є значно шкідливішим для міцелію й майбутньої врожайності, ніж сам факт зрізання видимого плодового тіла.Заготівля здійснюється з дотриманням загальних вимог охорони праці, встановлених внутрішніми регламентами Надлісництва. Оскільки сезон масового плодоношення (липень–жовтень) збігається з періодом високої активності кліщів у вологому підліску й мохових угрупованнях – типовому місцезростанні лисички, – заготівельникам рекомендується закритий одяг і обов’язковий огляд тіла після роботи в лісі.Категорично забороняється вживання зібраних грибів без остаточного підтвердження їхньої видової належності. За найменшого сумніву щодо ідентифікації конкретного плодового тіла його потрібно негайно вилучити з кошика та ні в якому разі не використовувати чи реалізовувати.Обсяги заготовленої продукції в межах промислової заготівлі фіксуються відповідно до умов виданого лісового квитка. Факти виявлення нетипово низької чи високої продуктивності конкретних ділянок, а також ознак деградації грибних місцезростань (зокрема внаслідок надмірного витоптування) доводяться заготівельниками до відома лісничого для врахування під час наступного планування обсягів заготівлі. Лисичка справжня по праву вважається одним із найдоступніших і найбезпечніших для впізнавання грибів наших лісів – та навіть тут «безпечність» не означає «без уваги». Тому найкращим супутником у «тихому полюванні» залишається не поспіх і не звичка, а уважність – перевірте складки, а не пластинки, переконайтесь, що гриб росте поодиноко з ґрунту, а не густим пучком на пеньку. І пам’ятайте – ліси нашої громади щедрі до тих, хто ставиться до них дбайливо – не розгрібає підстилку в пошуках прихованого, залишає молоді грибочки дозрівати, і повертається додому не лише з повним кошиком, а і в доброму здоров’ї.Тож бажаємо всім жителям громади приємного й, найголовніше, безпечного збору грибів, обережності в лісі, точності в ідентифікації – і смачних страв на столі. 

Інженер з лісових культур                                                   Олена КИРПА